Мелодії

„Нічка тиха і темна була...”

Нічка тиха і темна була.

Я стояла, мій друже, з тобою;

Я дивилась на тебе з журбою,

Нічка тиха і темна була...

Вітер сумно зітхав у саду.

Ти співав, я мовчазна сиділа,

Пісня в серці у мене бреніла;

Вітер сумно зітхав у саду...

Спалахнула далека зірниця.

Ох, яка мене туга взяла!

Серце гострим ножем пройняла...

Спалахнула далека зірниця...

„Не співайте мені сеї пісні...”

Не співайте мені сеї пісні,

Не вражайте серденька мого!

Легким сном спить мій жаль у серденьку,

Нащо співом будити його?

Ви не знаєте, що я гадаю,

Як сижу я мовчазна, бліда.

То ж тоді в мене в серці глибоко

Сяя пісня сумная рида!

„Горить моє серце, його запалила...”

Горить моє серце, його запалила

Гарячая искра палкого жалю.

Чому ж я не плачу? Рясними сльозами

Чому я страшного вогню не заллю?

Душа моя плаче, душа моя рветься,

Та сльози не ринуть потоком буйним,

Мені до очей не доходять ті сльози,

Бо сушить їх туга вогнем запальним.

Хотіла б я вийти у чистеє поле,

Припасти лицем до сирої землі

І так заридати, щоб зорі почули,

Щоб люде вжахнулись на сльози мої.

„Знов весна і знов надії...”

Знов весна і знов надії

В серці хворім оживають,

Знов мене колишуть мрії,

Сни про щастя навівають.

Весно красна! любі мрії!

Сни мої щасливі!

Я люблю вас, хоч і знаю,

Що ви всі зрадливі...

„Дивлюсь я на ясниї зорі...”

Дивлюсь я на ясниї зорі,

Смутні мої думи, смутні.

Сміються байдужиї зорі

Холодним промінням мені.

Ви, зорі, байдужиї зорі!

Колись ви инакші були,

В той час, коли ви мені в серце

Солодку отруту лили.

„Стояла я і слухала веснý...”

Стояла я і слухала веснý.

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

„Хотіла б я піснею стати...”

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світі літати,

Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під ясниї зорі

Полинути співом дзвінким,

Упасти на хвилі прозорі,

Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємнé,

Ясніші, ніж зорі ясниї,

Гучніші, ніж море гучне.