Мені до очей не доходять ті сльози,
Бо сушить їх туга вогнем запальним.
Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люде вжахнулись на сльози мої.
„Знов весна і знов надії...”
Знов весна і знов надії
В серці хворім оживають,
Знов мене колишуть мрії,