Отъ чая паръ валитъ...

И вотъ, вздохнувъ, старушка

Сосѣдкѣ говоритъ:

"Весь вѣкъ трудомъ живу я,

Безъ гроша за душой;

Куда какъ, погляжу я,

Сталъ дорогъ хлѣбъ чужой!

А лишнюю деньженку

Хотѣлось бы скопить....

Родимую сторонку