Что, обнимаючи тебя,
Я обойму царевну:
Такъ, обманувши самъ себя,
Я скорбь смягчу душевну."
"Такъ говорилъ онъ мнѣ, и я,
Собою не владѣя,
За истину, въ часъ забытья,
Почла обманъ злодѣя.
Я съ лѣстницею на балконъ,
Въ царевниномъ уборѣ,
Что, обнимаючи тебя,
Я обойму царевну:
Такъ, обманувши самъ себя,
Я скорбь смягчу душевну."
"Такъ говорилъ онъ мнѣ, и я,
Собою не владѣя,
За истину, въ часъ забытья,
Почла обманъ злодѣя.
Я съ лѣстницею на балконъ,
Въ царевниномъ уборѣ,