XXXVIII.
Вотъ свѣжій фактъ: правдивъ, но грустенъ онъ;
Я двадцати усерднымъ волокитамъ
Былъ дамою одною предпочтенъ,
Хоть былъ не юнъ и празднымъ сибаритомъ
На свѣтѣ жилъ, мечтой лишь вдохновленъ.
Съ той дамою въ разрывѣ я открытомъ,
Но нахожу, что, мой успѣхъ назвавъ
Чудовищнымъ, добрѣйшій свѣтъ былъ правъ.
XXXIX.