Онѣ живутъ однимъ воображеньемъ,
Ему жъ предѣловъ нѣтъ... но verbum sat.
Давая ходъ своимъ "Преображеньямъ",
Имъ нипочемъ и Санціо затмить.
Кто скажетъ намъ, чѣмъ ихъ умѣрить прыть?
XVII.
Глядя на міръ сквозь грань условной призмы,
Легко въ ошибку впасть, а, оступясь
Надъ бездною, стремглавъ несемся внизъ мы.
Въ такой бѣдѣ спасетъ ли опытъ насъ?