Но все жъ Жуанъ сосѣду рыбы не далъ.
LXXXVIII.
Какъ въ третій разъ тарелку протянулъ
Къ нему сосѣдъ съ замѣтною досадой,
Жуанъ, прійдя въ себя, на всѣхъ взглянулъ.
И что жъ? Надъ нимъ смѣялись. Хуже яда
Для умныхъ смѣхъ глупцовъ. Свирѣпо ткнулъ
Онъ ложкой въ блюдо рыбы (промахъ надо
Поправить свой!) и, не жалѣя силъ,
Сосѣду онъ полъ-рыбы отвалилъ.