Царей не рѣдко слышалъ стоны,
Вся въ розѣ счастья красота.
*
Счастливъ, кто розу ту безцѣнну
Трудомъ, терпѣніемъ снискалъ,
Ведетъ неложну жизнь блаженну,
Кто степенемъ великъ иль малъ.
ХЛОРЪ.
По етому во власти каждаго пріобрѣсти розу безъ шиповъ, и она особливо не привязана ни къ какому состоянію.
РАЗСУДОКЪ.