Выйшла здрая немалая, аж пекло захрясло.
Вдрук ожили всѣ, загули, як весною мушки,
С пекла нарид побиг на завид по наший <на?>трушки.
Дочув Абрам, що вже Адам з пекла удрызав,
Вин из Исаком и соби раком ледве поклизав.
Свята Сарра, хоть и стара, та женщина руча,
Вся пѣхота шла в ворота, — вона куды луча.
Племиник Лот в купу сирот як изобрав бѣдных,
Так ни дверей, ани верей не стало мѣдных.
Бо як тая сильна здрая с пекла потрощила,