Сивуху так, як брагу, хлище. —

* * *

Од сонця ввесь він попалився

І губи, як пузир, надув,

Очища в лоб позападали,

Сметаною позапливали,

А голова вся в ковтунах.

Із рота слина все котилась,

Як клоччя, борода скомшилась,

Всім задавав собою страх. —