Тихо скользящихъ

Стай лебединыхъ,

Болѣ не вижу я!

Но, вотъ, однако,

Слышу ихъ голосъ,

Голосъ далекій, рѣзкіе звуки!

Смерть возвѣщаютъ они;

Ахъ, лишь не намъ-бы

Гибель вѣщали

Вмѣсто спасенія,