Стеха
Та вiд кого ж бiльш? Вже пак не вiд старого Молочая, нашого полковника.
Галя
Цур йому, який нехороший! Як приїде до нас, то я зараз iз хати втiкаю. Менi навдивовижу, як ще його козаки слухають. Тiльки у його, паскудного, i мови, що про наливку та про вареники.
Стеха
А хiба ж се й не добре?
Галя
Звiсно! Козаку, та ще й полковнику! Ось мiй На-зар, мiй чорнобривий, усе про вiйну та про походи, про Наливайка, Остряницю та про сине море, про татар та про турецьку землю. Страшно, страшно, а хороше, так що слухала б не наслухалась його, та все дивилась би в його карi очi. Мало дня, мало ночi.
Стеха
Наслухаєтесь, ще й налюбуєтесь. Опiсля, може, i обридне.