а тебя я сама въ той слышати желала;
О премудрый ПЕТРЕ! тыль не живеши нынѣ?
кая безъ тебе мудрость уставится въ чинѣ?
плачь винословна плачи, плачь ФІЛОСОФІЯ,
плачьте со мною нынѣ науки драгія,
стени МЕХАНИКА, вся МАТЕМАТИКА,
возопіи прежалостно и ты ПОЛИТИКА.
Но тебѣ плакать будетъ въ своемъ свое время,
оставь мя нынѣ мое оплакать волъ бремя,
плачъ со мною искусство, но плачи чрезмѣрно: