Коли ïде царенко і каже: "Здорова була! Сідай на віз зо мною". А вона каже: "Як же мені можна з вами сидіть, коли ви царенко, а я попівна і у свинячому кожусі". Дак він каже чоловікові: "Возьми, посади ïï!" А той взяв да й посадив. Поïхали вони і приïхали додому. Тут він ввів ïï у хату до своєï матері да й каже: "Мамо! Дозвольте мені на ïй жениться". А мати йому на те: "Як же тобі, сину, на ïй жениться, що ти царенко, а вона попівна у свинячому кожушку!" -- "Дак проженем же ïï, мамо, під піч!"
Тогді була субота, а завтра неділя[357]; от він устав вранці да й каже чоловікові: "Давай лишень[358] кухоль!"[359] А вона вискочила із-під печі да й подала йому; но він тільки ударив ïï кухлем, сказавши: "Піди геть під піч, свиня!" Вона побігла да й сидить собі, а він поïхав до церкви. Як тільки він поïхав, вона попросилась у цариці да, прибравшись під піччю, і сама пішла до церкви; прийшла да й стоïть собі на правому крилосі. Царенко, побачивши ïï, підійшов да й питає: "Відкіля ти, голубко?" -- "Я із-під Кухлева", -- сказала попівна, і як тільки задзвонили на "Достойно" -- вийшла з церкви да й побігла собі вп'ять під піч, знову надівши свинячий кожушок.
Приïхав царенко з церкви да й каже матері: "Яку я, мамо, гарну панночку бачив у церкві! І спитав ïï: відкіль вона? А вона сказала: з-під Кухлева". Сподобалась[360] царенкові панночка, поïхав неборак[361] шукать Кухлева; ïздив цілу неділю; вернувсь в суботу да й каже матері: "Не найшов панночки". А попівна сидить усе під піччю. Прийшла неділя, він встав вранці да й кличе чоловіка: "Дай лишень, -- каже, -- мені рушник!"[362] Попівна вибігла й подала йому рушник, но він ударив ïï рушником і прогнав від себе. Оп'ять поïхав він до церкви. Вона випросилась у цариці, наділа плаття таке, як місяць і сонце, пішла до церкви да й стала на правому крилосі. Царенко оп'ять підійшов до неï, питає знову: відкіль вона? "Із-під Рушниківки", -- каже попівна. "Поміняємось, серце, кольцями!" -- "Не треба, у мене своïх багацько". Тільки задзвонили на "Достойно", вона побігла додому, роздяглась да й сидить під піччю.
Приïхав із церкви царенко да вп'ять і каже матері: "Мамо, яку я гарну панночку бачив!" Поïхав царенко знову шукать Рушниківку, довго ïздив, а не найшов нічого, і, вернувшись, розказав об своïй недолі матері; а попівна слухає під піччю да сміється. Прийшла знову неділя, встав царенко вранці да й каже: "Ей, хлопче, подай гребінець!" Попівна вискочила із-під печі і подала гребінець йому; но він гребінцем тільки ударив ïï і, сказавши: "Піди геть, свиня!" -- оп'ять прогнав під пічку. Як тільки після сього царенко поïхав до церкви, вона оп'ять випросилась у цариці і, надівши плаття таке, як зори, пішла і собі до церкви і стала на правому крилосі. Царенко побачів іï і оп'ять спитав: відкіля вона? "Із-під Гребінцевки", -- сказала попівна. "Поміняймось, серце, кольцями!" -- "Поміняймось". І вони помінялись. Потім, як задзвонили на "достойно", попівна зараз побігла додому; дивиться, а наймички у цариці вареники роблять; от вона і просить: "Дайте, -- каже, -- дівчата, і я зліплю вареничок". -- "Добре, зліпи, коли єсть охота". Попівна вареник зліпила да і вліпила в його те кольце, що выміняла у царенка.
Вернувсь царенко з церкви, а попівна уже сидить під піччю. "А що, мамо, пора снідать, -- каже син цариці, -- нехай лишень дівчата дадуть чого поïсти: чи нема вареників, або що? Так за печінки й тягне!" Поставили на стіл макитру, і царенко тільки що взяв на шпичку первий вареник -- жирний да смачний, да положив його в рот з голодухи, аж щось об зуби забряжчало; дивиться, а то те кольце, що він оддав попівні. Як закричить він на всю хату: "Хто, -- каже, -- ліпив вареники? Сейчас мені сюди подавайте!" Наймички перелякались[363]: "Ми, паничику, -- кажуть, -- ліпили; далебі[364], ми! Тільки один вареничок зліпила попівна, що сидить під піччю". -- "Кличте ïï сюди! Побачим, -- може ви брешете, вражі дочки!" Покликали попівну. Вона зперва наділа найкраще своє плаття, а тогді вже й вийшла -- така красавиця, що луччоï нема й на світі; вийшла да й цмок царицю в ручку. Царенко зробився сам не свій од радості; став рядком з попівною, узяв ïï за білу рученьку да й каже: "Благословіть нас, мамо; нехай піп нам руки зв'яже -- нам на щастя, вам на утіху!" Цариця благословила діток; вони перевінчались да і живуть собі, хліб жують, решетом воду носять, а постолом[365] добро возять.
Золотой башмачок
No 292 [366]
Жил-был старик со старухой. У старика, у старухи было две дочери. Старик однажды поехал на посад[367] и купил там одной сестре рыбку и другой тоже рыбку. Старшая скушала свою рыбку, а младшая пошла на колодец и говорит: "Матушка рыбка! Скушать ли тебя или нет?" -- "Не кушай меня, -- говорит рыбка, -- а пусти в воду; я тебе пригожусь". Она спустила рыбку в колодец и пошла домой. Старуха очень не любила своей младшей дочери. Она нарядила сестру ее в самолучшее лопотьё[368] и пошла с ней в церковь к обедне, а младшей оставила две меры ржи и велела ей вышестать[369] до прихода из церкви.
Девушка пошла за водой, сидит у колодца и плачет; рыбка выплыла наверх и спрашивает ее: "Об чем ты, красная девица, плачешь?" -- "Как же не плакать мне? -- отвечает ей красная девица. -- Мати нарядила сестру мою в самолучшее лопотьё, ушла с ней к обедне, а меня оставила дома и велела вычистить две меры ржи до прихода своего из церкви!" Рыбка говорит: "Не плачь, ступай наряжайся да поезжай в церковь; будет рожь вычищена!" Она нарядилась, приехала к обедне. Мати не могла ее опознать. Обедня зачала отходить, девушка уезжает домой; мати тоже приходит домой и спрашивает: "Что ты, дура, вычистила ли рожь?" -- "Вычистила", -- отвечает она. "Что у обедни была за красавица! -- говорит мати. -- Поп не поет, не читает -- все на ей глядит; а ты, дура, взгляни-ка на себя, в чем в эком ходишь!" -- "Хоть не была, да знаю!" -- говорит девица. "Где тебе знать?" -- сказала ей мати.
На другой раз мати нарядила старшую дочь свою в самолучшее лопотьё, пошла с ей к обедне, а младшей оставила три меры жита и говорит: "Покамест я молюсь богу, ты вышестай жито". Вот она и пошла к обедне, а дочь пошла по воду на колодец; сидит у колодца и плачет. Рыбка выплыла наверх и спрашивает: "О чем, красна девица, плачешь?" -- "Как же не плакать, -- отвечает ей красна девица, -- мати нарядила сестру мою в самолучшее лопотьё, пошла с ей к обедне, а меня оставила дома и велела вычистить три меры жита до прихода своего из церкви". Рыбка говорит: "Не плачь, ступай наряжайся да поезжай за ей в церковь; жито вычистится!"