Увидал пастуха -- гонит две козы на ярмарку, и закричал ему: "Здорово, земляк! Куда коз гонишь?" -- "В город продавать", -- "Чем продавать, променяй-ка лучше мне одну козу вот на эту телегу; вишь, совсем новая!" Пастух усмехнулся: "Как бы, брат, не промахнуться? А то маху дашь, после не поправишься; да, пожалуй, куда кривая не вывезет! Выбирай себе любую". Мужик отдал телегу, взял козу и повел ее домой.

Шел-шел, версты две отхватил, и встречается ему разносчик: на спине коробка, за поясом целая связка кошельков прицеплена. Засмотрелся мужик на те кошельки, крепко понравились: "Послушай, земляк! Куда несешь кошельки?" -- "В город продавать". -- "Променяй мне один на козу". -- "Изволь, брат!" Взял мужик кошелек, положил за голенище и пошел домой. Шел, шел; на пути речка; сел на перевоз и перебрался на другую сторону. Стали перевозчики спрашивать деньги, а у него нет ни гроша, и заплатить нечем. "Тащите, братцы, армяк с плеч, коли денег нет!" -- говорят перевозчики. "Постойте, армяк самому надобен; а есть у меня кошелек новый, возьмите его за работу". Вынул кошелек и отдал; перевозчики отпустили его.

Поплелся мужик домой. "Вот, -- думает, -- ни за что, ни про что загубил пару волов!" Смотрит: сидят на дороге чумаки да варят кашицу. "Здравствуйте, земляки!" -- "Здравствуй, добрый человек!" -- "Хлеб-соль вашей милости!" -- "Спасибо". -- "Славная у вас кашица! Пустите, братцы, похлебать маленько; крепко есть хочется". -- "Да ты откудова?" -- спрашивает атаман. "А я, дяденька, ходил на ярмарку, пару волов водил продавать". -- "Ишь какой! Пару волов продал, а попрошайничаешь..." -- "Эх, дяденька, -- отвечал мужик, -- когда бы ты знал да ведал мое горе!" -- "Какое?" -- "А вот послушайте!" -- и рассказал все, как было.

Атаман засмеялся и говорит мужику: "Ну, брат, теперь ты к своей хозяйке лучше и не показывайся; а то беда будет". -- "Нет, дяденька, ничего не будет; даже слова худого не скажет!" -- "Врешь, мужик! Если за это да не обругает тебя хозяйка, так вот двенадцать фур с солью -- все отдам тебе и с волами!" -- "Хорошо, атаман!" -- "Ну, а если обругает?" -- "В вечную кабалу к тебе пойду!"

Заложились[235] и пошли в деревню. Добрались до двора; атаман стал в сенях и слушает, а мужик вошел в избу: "Здравствуй, жена!" -- "Здравствуй, муженек! Что ж, променял волов?" -- "Променял". -- "Где же телега?" -- "За козу отдал". -- "А коза где?" -- "За кошелек пошла". -- "А кошелек где?" -- "За перевоз взяли". -- "Ну, слава богу, что сам-то назад воротился! Раздевайся скорей да садись за стол, пообедай; чай, давно проголодался? О волах не кручинься; нет волов -- и заботы у нас не будет!" Мужик сел за стол и кричит: "Эй, атаман! Ступай в хату; ну что -- слышал? Правда моя!" -- "Правда, земляк, -- сказал атаман, вздохнувши, -- бог с тобой, забирай все двенадцать фур -- и с солью и с волами". Вот так-то и разбогател мужик и стал себе жить-поживать да добра наживать.

No 409 [236]

Був собі дід да баба; у них не було ніколи дітей. Пішла баба по воду; коли дивиться -- горошина котиться по дорозі; баба взяла -- вкинула у відро, прийшла додому, виливає воду да й каже своєму діду: "Я найшла на дорозі горошину". Дід каже: "Дай мені, стара! Я ïï посажу". Дід узяв да й посадив під полом. Вона росте не по дням, а по часам, і не по часам, а по минутам; от виросла вона до неба, і вродились на ній стрючки так рясно, що ніхто і не згадає.

От дід стереже тих стрючків, да так, що по цілим ночам не спить да стереже. В середу к вечері дід заснув; коли встає вранці -- нема стрючків. Він каже: "Піду до бога, нащо він моï стрючки забрав?" Да й прийшов до бога і каже: "Нащо ти моï стрючки забрав?" Бог йому каже: "Коли я твоï стрючки забрав, так на тобі за твоï стрючки золоті постольці, серебряні волока"[237]. Дід узяв, подяковав да й пішов; іде -- коли пастух пасе коні. От вони поздраствовались; пастух його питає: "Де, діду, був?" Він каже: "У бога". -- "Що тобі бог дав?" -- "Золоті постольці, серебряні волока". -- "Дай мені ïх, я тобі дам самого луччого коня".

Він узяв коня, подяковав да й пішов; іде да іде -- коли чередник[238] пасе скот. От вони поздраствовались. Чередник його питає: "Де ти, діду, був?" -- "У бога", -- каже. "Що тобі бог дав?" -- "Золоті постольці, серебряні волока". -- "Де ж вони?" -- "Проміняв за коня". -- "Проміняй мені коня за вола".

Він узяв вола, подяковав да й пішов; іде да іде -- коли пастух пасе овечки. От вони поздраствовались. "Де ти, діду, був?" -- питає пастух. "У бога". -- "Що тобі бог дав?" -- "Золоті постольці, серебряні волока". -- "Де ж вони?" -- "Проміняв за коня". -- "Де ж той кінь?" -- "Проміняв за вола". -- "Проміняй мені вола за самого луччого барана".