3 ЦДІА Укра╖ни у м. Ки╓ві. Ф. 442, оп. 812, спр. 159, арк. 69 -- 70 зв.
У численних публікаціях польських громадських діячів образ Антоновича подавався у негативних фарбах, як відступника, "перевертня" 1. Ф. Равіта-Гавронський з осудом, але, власне, правильно зауважував, що Антонович "марив про воскресіння Укра╖ни, для не╖ тільки бажав працювати... Антонович був... неначе живий архів, історичний підручник, де зібрані були всілякі злочини Польщі супроти укра╖нського люду... Антонович... дійшовши раз до переконання, що причиною всіх нещасть укра╖нського народу була польська шляхта й що вона досі ╓ ╓диною перешкодою до відродження укра╖нського народу, з впертістю й силою маньяка тримався цих переконань... Якась сталість переконань пробивалася в його аргументаці╖".
В. Б. Антонович дійсно до кінця життя ішов шляхом, обраним на початку 1860-х років, і незадовго до смерті в листах до Б. Познанського писав, що готовий був би все повторити спочатку. Вихід друком "Мо╓╖ сповіді" він вважав переломним моментом. Тако╖ ж думки були і його товариші. За спогадами М. В. Стороженка, в 1887 р. у зв'язку з 25-річчям появи публікаці╖, вони влаштували на честь Антоновича урочистий вечір.