И обаятельную силу
Въ себѣ таитъ, хотя надъ ней
И не воздвигнутъ мавзолей.
XXXII.
Онъ жилъ здѣсь въ хижинѣ. Казалось,
Она построена для тѣхъ,
Которымъ счастье улыбалось
Въ уединеніи отъ всѣхъ,
Въ густой тѣни холмовъ зелёныхъ,
Вдали отъ шумныхъ городовъ,