И за меня теперь должна
Ты встать, на мигъ не зная сна.
СХХXIV.
Я не боюсь своихъ страданій!
Кто видѣлъ на моёмъ челѣ
Слѣды* тревогъ и содроганій?'
Но я жёлаю на землѣ
Остѣться жить въ страницѣ этой*
Не даромъ брошу я слова,
Хоть въ прахъ сотрусь, въ гробу отпѣтый.