"Я не склонюсь передъ судьбою!"
Воскликнулъ онъ. "Я твёрдъ душою!
Тростникъ, встрѣчая бури гнётъ,
Ложится долу и встаётъ;
Но дубъ трещитъ и упадаетъ.
Пускай Венеція узнаетъ
Во мнѣ врага и пусть одна
Ты будешь мною почтена!"
Взглянулъ -- но дѣва ужь пропала:
Одна колонна лишь стояла.