Самимъ пѣвцамъ луны ихъ незачто винить.
LXXIII
Звонъ языковъ затихъ. Въѣзжаютъ смѣло
Въ опасный кругъ на статныхъ бѣгунахъ
Четыре всадника. Блестяще-бѣлой
Плюмажъ на токахъ, шпоры на ногахъ
Изъ золота, и копья въ ихъ рукахъ.
Они, кругомъ раскланиваясь, къ бою
Готовятся. Побѣду наградятъ
Восторга кликъ и дамъ привѣтный взглядъ,