ВЕРНЕРЪ.

Юношу я вижу--

И въ первый разъ...

УЛЬРИХЪ (становясь на колѣна).

Спустя двѣнадцать лѣтъ,

Отецъ мой!

ВЕРНЕРЪ.

Боже!

ЖОЗЕФИНА.

Ахъ, онъ чувствъ лишился!