Мнѣ въ острогѣ пропаданіи:
Ты заставь же меня, мати,
Крути горушки копати
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .1
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Прощай городъ, Н......въ,2
Прощай каменный острогъ!
Уведутъ меня далеко,
Въ чужу, дальню сторону;
Ручки ножки закуютъ,