No 468 [418]
Приходе мужик до пана, ввійшов у горницю да й став, а у пана був попугай, котрий тільки і умів казати: "Дурак мужик!" Мужик стоïть у порога, а попугай усе кає: "Дурак мужик!" А мужик усе йому кланяється, а далі і каже: "Звините, ваше благородіє! Я думав, що ви птиця".
No 469 [419]
"Чого се ти дома сидиш, -- казала жінка мужикові, -- чому се ти не поведеш вола в Москву? Там, кажуть, хороші гроші дають за волïв". -- "Оле! І то правда, спасибі, що нагадала". Ото і повів мужик вола в Москву продавать, і стріча[420] його у Москві москаль і кає: "Здоров, хахол!" -- "Будте здорові, москалю!" -- "Што, брат, продаешь козла?" -- "Якого козла?" -- "Што ведешь за рога". -- "Да се віл!" -- "Што ты, безмозглый хахол, дурачить, што ль, пришол?" -- "Да біг з вами, се віл!" -- "Да бог с тобою, хахол, это козел, тебя ешшо поколотят, как будешь говорить, што это вол". -- "Одчалюйте[421], одчалюйте, москалю! Я бачу, що у вас не усі дома". -- "Погоди, отчалит хто-нибудь тебя!" Мужик повів вола далі, а москаль перевулками побіг да знову йому навстріч йде. "Здоров, хахол!" -- кає москаль. А мужик і не втелепав[422], що то той самий москаль, що перше здоровкався, да й кає: "Здорові були!" -- "Не продаешь ли козла?" Мужик глядить на москаля да й дума: "Чи вони подуріли, сі москалі, що на вола кажуть козел!" -- "Ну, што вылупил глазища? Тебя спрашивают, не продаешь ли козла?" -- "Да який се козел, се віл". -- "Где вол?" -- "Да оце!" -- "Вот тебе, проклятый хахол, штоб не дурачил людей!" -- і дзвизнув[423] москаль мужика по потилиці[424] і пішов собі. "Оце лихо!" -- дума мужик; уж сам собі, сердега, не віре. "Може, се манія[425] яка! Побачу, що буде далі, а то й брошу -- цур йому!" Повів вола далі, а москаль -- що то за хитрий був! -- побіг да надів вже мундер да й знов іде навстріч мужикові, щоб то, бач, зовсім з пантелику збити[426]. "Эй ты, лоботряс! Што заплатил за козла?" Злякавсь[427] бідний мужик: "Оце лихо! -- дума сам собі. -- Я й казав, що се манія яка, а не віл!" -- да уже зрадовавсь, що москаль озвався. "Цур йому, щоб я за собою манію водив!.. Я його продаю", -- кає москалю. "А што просишь?" -- "Да десять карбованців". -- "Што-о! Ах ты, мужицкая твоя харя! Да где же ты слышал, штобы за козла платили по десяти цалковых?" -- "Да не серчайте бо, господин служивый! Ви кажіть, що даєте". -- "Цалковый". -- "Накиньте хоть що-небудь!" Москаль баче, що мужик зовсім здурів, ну торговаться, і виторговав вола за два карбованця.
Пішов мужик додому, ввійшов у хату, кинув на піл батіг і шапку, став да й дивиться на жінку. "Ну що, -- питає його жінка, -- продав вола?" -- "Якого вола?" -- "Да бурого, що в Москву повів". -- "Ге, вола! Був віл, да зкозлятивсь[428]!"
No 470 [429]
Не продав мужик вола в губерніï і веде додому, закинув йому ланцюг[430] на роги; а москалі відрізали ланцюг да прив'язали свого брата москаля, а вола повели знов на ярманок у губернію. Ото прив'язаний москаль як смикне[431] за ланцюг, мужик і оглянувся і баче, що замісць[432] вола прив'язана служба[433]. "Що се таке?" -- кає сам собі. А москаль кає йому: "Пусти меня, мужичок! За што ты меня привязал, ведь я тебе ничаво не сделал". Мужик спугався да і ланцюг упустив, а москаль тим часом взяв да утік[434]. Вернувся знову мужик в губернію і баче, що його вола москалі вже продають на ярманці, а знакомий чоловік з ïх же села торгує того вола; ото він підійшов до нього да й кає: "Эй, брате, не купуй сього вола! Се не віл, а манія: от тепер він зовсім як віл, а виведеш за губернію, то й стане служба!"
No 471 [435]
Приïхав Грицько у Москву і став біля дзвониці[436] Великого Івана да галкі й щита, а на ту біду йде москаль да й пита Грицька: "Што ты, хахол, делаешь?" -- "Галки щитаю, господа служба!" -- "Как, што? Галки считаешь?" -- "Еге!" -- "Как же ты смеешь казенные галки считать, а?" -- "Хіба ж вони справді казьонні?" -- "А ты, безмозглой, и энтаво не знал! Пойдем в полицию". -- "Да за що, господа служба, в поліцію?" -- "Как за што? За галки". -- "Да помилуйте!" -- "Што тут с тобою толковать, пойдем, говорят; а не то за шиворот потащу!" -- "Да помилуйте-бо! Може, вам грошей треба?" -- "А сколько ты галок насчитал?" -- "Да усього тільки два десятка". -- "По гривне за штуку!" -- "Да звольте ж, тільки помилуйте!" Поліз у кишеню[437] Грицько, достав мідяків пригош[438], відщитав москалеві два рублі, да мерщій[439] від нього, прибіг до своïх да й сміється. "Чого се ти смієшся?" -- питаються його хлопці. "Ких, ких, ких! Оце обдурив москаля; кажуть, що москаля не обдуриш; я нащитав галок може сотні з дві, а сказав йому тільки двадцять!"