Сочувствіе къ Краснову росло съ каждымъ его выходомъ. "Він іі цілувати, а и нёі мислі и сторону!-- Він і не зна, що ворог (врагъ) его приіхав!-- Не чуе, яка въ нёі думка!-- Тільки Ахвоня углядіи (увидѣлъ) і боліе сёрцем!" говорили вокругъ. (Онъ ее цѣловать, а у ней на мысляхъ не то; онъ не чуетъ, что врагъ его пріѣхалъ, не угадываетъ, что у нея на душѣ).

При словахъ родственника Краснова, мучника Курицына, "бей шубу -- будетъ теплѣе, а жену -- будетъ умнѣе",-- мужики засмѣялись, а бабы произнесли обидчиво: "спасибі тобі! Ач який щёдриі!" (Спасибо тебѣ! Вишь, какой щедрый!).

Благородство души Краснова, его довѣрчивость и Великодушіе слушатели понимали какъ нельзя лучше. "Він зроду нікому не повірить, хіба саме діло покаже", говорили они, когда онъ ссорился съ родней, вступаясь за честь жены. (Онъ отъ роду никому не повѣритъ, пока само дѣло не указкетъ).

-- "Ох, як-бы не було тут того, шо і з Катрею", сказала свекровь, вспоминая Катерину въ "Грозѣ". (Какъ бы не случилось тутъ того, что было съ Катериной).

-- "Ні, ця не така", отвѣтилъ вдумчиво Демьянъ, "тільки отщо я вам скажу: я що слухаю, а у самого Катерина з ума нейде". (Нѣтъ, эта не таковская, только вотъ что я вамъ сказку: я эту слушаю, а Катерина изъ ума нейдетъ).

-- "Тай гадюка-зк ця Жмигуля", говоритъ съ презрѣніемъ свекровь, "і чого-ж воно так, що без ціх гадюк ніде діло не обійдетця?!" (И почему это безъ такихъ гадинъ нигдѣ дѣло не обходится).

-- "З чого-ж бы ті и кіятри составлялися, як-бы всі добрі були!" возразила ей старостиха. (И изъ чего жъ бы тѣ театры составлялись, еслибъ всѣ добрыми были).

-- "Оце-ж воно що-небудь виросте!" сказалъ кто-то тревожно.. (Отъ этого что-нибудь да произойдетъ).

-- "Другий ключъ" добавилъ Григорій, опять возвращаясь воспоминаніями къ "Грозѣ".

Когда Красновъ говоритъ Жмигулиной: "вы почто квакаете? васъ-то я такъ турну!"... одинъ изъ слушателей до того воодушевился, что проговорилъ быстро, дѣлая жестъ рукой: "въ потилицю іі!" (въ загривокъ ее).