Не думаем, чтобы все указанные стороны тенденции г. Сенькевича, как бы они ни льстили национальному чувству, как бы обаятельно ни действовали на его публику, были полезны для будущего развития этой публики или для удовлетворения насущных ее интересов. Самомнение, упорное отстаивание своих ошибок, ненависть и отрицание примирения, на основах более широкого и всестороннего человеческого развития, вряд ли могут послужить основаниями для лучшей умственной, нравственной и практической жизни как отдельных людей, так и целых групп человечества.
Мы должны с прискорбием констатировать, что огромное большинство польской интеллигенции, судя по приему, оказанному повести г. Сенькевича, разделяет его взгляды и убеждения -- явление, как нам кажется, весьма печальное и не предвещающее скорого поворота к лучшему как нравственного и умственного развития, так и тесно с ним связанной реальной судьбы польской интеллигенции.
Впрочем, с отрадным чувством мы можем указать и симптомы прогресса. Среди польской же интеллигенции нашлось, правда малочисленное, меньшинство, которое опротестовало мысли и суждения, высказанные в повести "Огнем и мечем", и имело достаточно гражданского мужества для того, чтобы на столбцах четырех периодических изданий высказать в сдержанной, но вполне ясной форме несогласие с порывами шовинизма и ретроградного направления, выдвинутыми г. Сенькевичем. Протест этот, основанный на более широких, гуманных взглядах, появился в то именно время, когда увлечение произведением г. Сенькевича находилось в полном разгаре и когда пришлось плыть против порывистого течения почти всего польского общества. Мы полагаем, что дальнейшее интеллектуальное развитие польского общества или прекратится совсем, или пойдет по пути, намеченному этим меньшинством, чего, конечно, мы искренно желаем в интересах человеческого прогресса, который равно дорог всякому мыслящему человеку, в какой бы среде ни проявлялся.
ПРИМЕЧАНИЯ
Критична рецензія на першу частину роману відомого польського письменника Генріха Сенкевича "Ogniem i mieczem" вперше з'явилася в "Киевской Старине" (1885. Кн. 5. С. 44 -- 78). Незабаром у "Ділі" (Львів) був опублікований варіант статті (1885. Річ. VI. No 55 -- 65, черв.) у редакційному перекладі. Тоді ж газета "Слово" зреферувала основний зміст "надзвичайно талановито╖" рецензі╖ (1885. Річ. XXV. No 74, лип.). Через двадцять років "Укра╖нська видавнича спілка" видала цю публікацію окремою книжечкою (Львів, 1904) в сері╖ "Літературно-наукова бібліотека" (No 86). У 1917 р. у Відні вона вийшла у вигляді брошури під назвою "Хмільнищина в повісті Г. Сенкевича" (30 с.). Нарешті, за першодруком стаття була вміщена у "Творах" 1932 р. В даному випадку користу╓мося останнім текстом.
Поява вже першо╖ частини роману Г. Сенкевича, де опису╓ться доба Хмельниччини з польського погляду, доводиться культурницька роль поляків, зокрема, шляхти в Укра╖ні, показуються "дикість" і "варварство" укра╖нсько╖ козаччини, викликала хвилю патріотичних маніфестацій у польському середовищі 2.
1 Антонович М. Нова невдала концепція (кілька думок з приводу праці Г. Грабовича) // Укр. історик. 1985. No 1/4 (85/88). С. 221 -- 227.
2 Górka O. "Ogniem i mieczem" a rzeczywistość historyczna. Warszawa, 1986. 264 p.
Це загострило також міжнаціональні протиріччя, особливо в Західній Укра╖ні. Галичани "відчували конечну потребу, щоби якийсь авторитетний голос подав належну, рішучу відповідь". Поява аргументовано╖ рецензі╖ найбільш авторитетного на той час знавця історі╖ Укра╖ни В. Б. Антоновича справила величезне враження на галицьку інтелігенцію. Прихильно була сприйнята вона і в наддніпрянській Укра╖ні. Варто зазначити, що навіть польська преса визнала певну правомірність й аргументованість рецензі╖, дорікаючи Антоновичу головним чином за те, що він не віддав належного письменницькому таланту Сенкевича та відмовив йому в праві на сво╓рідне бачення історичних явищ. Мирон Кордуба підкреслював, що окрім критично╖ частини, рецензія містила цікаві думки про роль держави та шляхти в історі╖ старо╖ Укра╖ни 1.
Згідно існуючих тоді норм літературно╖ етики, В. Б. Антонович надіслав відбиток сво╓╖ рецензі╖ Генріху Сенкевичу з промовистим автографом: "Ucraina cum donis remitit ciconiam Polonis" (Укра╖на з подарунком поверта╓ Польщі ╖╖ лелеку. -- Лат. ), що був парафразом цитати з поширено╖ тоді байки про польського лелеку, який навесні повертав з Інді╖ до рідного краю 2.