Хоща баіемъ не пригожо,

Да сулимъ друзьямъ, што схожо;

На словахъ у насъ што гожо,

И на дѣлѣ будіотъ тожо.

Филатъ. Самъ я баю, дядя;

Горожанинъ руку гладя,

На чужую мошну глядя

Скалитъ зубы, рѣчи ладя:

Умъ въ привѣты опутаютъ

Вѣчну дружбу обѣщаіотъ,